Харківський національний університет мистецтв імені І. Котляревського

У самому серці Харкова, на майдані Конституції, 11, розташований Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського  - провідний культурний та освітній осередок міста. Це один із чільних закладів вищої освіти  України, що є потужним творчим, науково-методичним центром музичної та театральної освіти Слобожанщини.

Університет, названий на честь видатного письменника, класика української літератури, драматурга і діяча музично-театрального мистецтва Івана Котляревського, має міжнародне визнання. Він є членом Європейської Асоціації Консерваторій (AEC), Європейської Асоціації Університетів (EUA) та Європейської Ліги Університетів Мистецтв (ELIA).

Історичний шлях: Від Музичних класів до Університету

Історія закладу бере свій початок у 1871 році, коли в Харкові відкрилися Музичні класи. Вони розпочали роботу 1 жовтня в орендованій квартирі на Вознесенському провулку, де навчалося близько 250 учнів. 

Лопанська набережна в Харкові

Лопанська набережна — це важлива частина історичного району Залопань у Харкові, яка пролягає правим берегом річки Лопань. Вона тягнеться від вулиці Конторської до Пискунівської, перетинаючи Полтавський Шлях.

Це місце відоме як зона для прогулянок та відпочинку.

 Цікаві місця:

• Лопанська стрілка (Сквер "Стрілка"): Це історичне місце, де річка Харків впадає в Лопань. Вважається, що саме тут знаходилося перше поселення на території міста. Це популярний сквер для відпочинку, прогулянок, а також місце для фотосесій.
• "Міст закоханих" Пішохідний підвісний міст, який був офіційно відкритий після реконструкції, і став традиційним місцем, де молодята залишають замки "на щастя". Увечері він підсвічується.
• Човнові станції У районі Стрілки працюють дві човнові станції ("Ластівка" та "Стрілка"), де можна взяти човен для прогулянки річкою.
• Пам'ятник Андрію Первозваному Встановлений на Лопанській стрілці.

Це мальовниче місце в центрі міста, звідки відкривається гарний краєвид на річку та навколишні будівлі, зокрема, на Благовіщенський собор.

Інформаційний путівник "Прогулянки нескореним Харковом" створений для тих, хто по-справжньому любить місто і хоче відчути його сучасний героїзм. Запрошуємо вас до подорожі, де ви — не турист, а співрозмовник міста. Це унікальна можливість пізнавати Харків, слухати його тишу та відчувати його незламний дух. Це данина поваги місту, яке вистояло

Він стоїть. Він бореться. Він пам'ятає.

Стадіон "Металіст"

Стадіон "Металіст" — одна з найстаріших і найзнаковіших спортивних арен Харкова,  історія якого розпочалася ще у 1920-х роках. Будівництво  ініційовано у 1925 році за проєктом архітектора З. В. Пермиловського. Спортивну арену було зведено на вулиці Плеханівській (нині Георгія Тарасенка), на місці, яке раніше займало кладовище Святого Духа — факт, про який досі пам'ятають. Відкриття відбулося 12  вересня 1926 року. Стадіон будували   робітники паровозобудівного заводу (тепер Завод ім. Малишева).

Спочатку стадіон звався «Трактор». Він вирізнявся своєю універсальністю, оскільки призначався не лише для проведення матчів з футболу, а й для занять іншими видами спорту. На стадіоні було обладнано бігову доріжку, велотрек, майданчики для легкої атлетики та гандболу. Незважаючи на те що всі заплановані роботи з облаштування спортивної арени ще не були закінчені, вона вже вважалася найкращою в Україні, позиціонувалася як справжній олімпійський комплекс, придатний для проведення Всеукраїнських та міжнародних футбольних матчів та змагань з інших видів спорту.

 Після пошкоджень під час Другої світової війни стадіон реконструювали та перейменували на "Дзержинець"(1949 р.),  Потім "Авангард" (з 1956 р.). Свою нинішню назву — "Металіст" — стадіон отримав у 1967 році після масштабної реконструкції західної трибуни (1966–1967 рр.), яка збільшила місткість до 10 000 глядачів.  У 70-х роках продовжилися роботи, зокрема, була фактично заново побудована північна трибуна. Найбільша модернізація відбулася наприкінці 2000-х років у рамках підготовки до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року (Євро-2012). Роботи були завершені у грудні 2009 року, і стадіон отримав сучасний вигляд, включаючи новий дах по периметру, нові сидіння та відповідність вимогам УЄФА для проведення матчів рівня чемпіонату Європи.

З моменту реконструкції стадіон приймав не тільки матчі українських клубів ("Металіст", "Металіст 1925") та міжнародні поєдинки, але й виступав тимчасовою домашньою ареною для донецького "Шахтаря" (2017-2020) та інших команд. Його сучасна місткість становить понад 40 000 глядачів.

Таким чином, "Металіст" пройшов шлях від невеликого заводського поля до сучасної європейської арени, ставши справжнім спортивним символом Харкова. 

Гнат Хоткевич

 

Гнат Мартинович Хоткевич — митець небаченого масштабу, справжній феномен в українській культурі. Народився 12 січня 1878 року в Харкові. 

Був письменником, літературознавцем, мистецтвознавцем, бандуристом-віртуозом, композитором, істориком, етнографом, театральним і музичним діячем, а також педагогом. Значна частина його життя пройшла саме у рідному місті.

Творчий Шлях

Народився у бідній родині, Гнат був блискучим студентом, легко вступивши до Харківського технологічного інституту. Крім технічних наук, він глибоко цікавився українською історією та культурою. Завдяки своїй багатогранності та таланту, його називали «самородком».

Через участь у студентських заворушеннях його відрахували та вислали з міста. Доля усміхнулася, коли його почув Микола Лисенко. Хоткевич швидко став провідним солістом ансамблю, а згодом — віртуозом-бандуристом і теоретиком народної музики.

Харківський цирк

Харківський цирк по праву вважається одним із найстаріших в Україні. Історія циркових вистав у місті сягає XVIII століття, коли бродячі комедіанти, клоуни та дресувальники розважали містян на ярмаркових балаганах і базарних площах.

Перші опалювальні дерев'яні цирки почали з'являтися у Харкові з початку 1860-х років. Один із них, що належав Вільгельму Суру, відкрився у 1862 році на вул. Ірпінській. Перша по-справжньому стаціонарна кам'яна будівля цирку-театру. Зведений за проєктом архітектора В. Хрустальова на колишній Жандармській площі (нині пл. Нацгвардії). За легендою, це був подарунок квіткового магната Генріха Грікке своїй коханій — цирковій артистці.

Особливість будівлі: манеж легко трансформувався у сцену для театральних постановок (водевілів, оперет), а зала мала унікальну акустику.

Цирк Муссурі (1911 р.), зведений Герасимом Муссурі на вул. Благовіщенській. Був найбільшим у світі на той час — на 5750 місць. Згодом переобладнаний у театр оперети.

До 1917 року в Харкові працювало відразу дві будівлі стаціонарних цирків, що було рідкістю навіть для європейських міст.

 

У 1930-ті роки цирк Грікке став називатися Харківським державним цирком. Будівля була перебудована, манеж став стаціонарним.

 

Карпівський сад

Карпівський сад, розташований поблизу Новоселівки, має багату та непросту історію, пов'язану з купцями Карповими. Артемій та Федір Карпови були приїжджими купцями, які зуміли примножити свій капітал у Харкові, а Федота Карпова навіть обрали міським головою у 1808 році.

У 1867 році купці Карпови вигідно продали місту майже весь свій розкішний сад із джерелами під умову збереження назви «Карпівський сад», яка збережена й донині. До продажу в саду була широка алея, готель, каруселі та гойдалки.

Продаж був здійснений, зокрема, для потреб будівництва залізниці, яке почалося у 1869 році. Частина земель була безоплатно віддана містом під залізницю, але купці Карпови продали свої землі одними з перших. Залізнична просіка розділила сад на дві частини, негативно вплинувши на рослинність через осушення ґрунту.

Водопостачання та Легенди

Карпівський сад відомий своїм Карпівським джерелом води, яке свого часу забезпечувало водою майже половину Харкова (близько 40 тисяч відер щодня при загальному споживанні 100 тисяч). У 1878 році, з початком будівництва водопроводу, на Карпівських джерелах, що стали основними постачальниками, збудували насосну станцію з паровими машинами. Зараз тут розташоване КП «Вода».

Існує міська легенда, що від семінарії (на місці літнього училища) через увесь сад пролягав підземний хід, який закінчувався виходом біля річки Лопань по той бік залізниці.

Свого часу сад орендував Лаврентьєв, відомий винахідник атракціонів, який влаштовував у свята грандіозні розваги, включаючи морський бій на річці.

Після 1917 року  колишній Карпівський сад упорядкували та перетворили на Парк культури і відпочинку медичних працівників. Згодом тут збудували стадіон «Буревісник». В наші дні це прекрасне місце знаходиться, на жаль, не в найкращому стані, але залишається улюбленим місцем відпочинку багатьох харків'ян.