Благовіщенський базар, або легендарний "Благбаз"

До середини XIX століття на місці нинішнього ринку була так звана Кінна площа (або просто багнисте болото за річкою Лопань). Уся торгівля зосереджувалася в центрі — на Університетській гірці. Усе змінилося у 1834 році, коли міська влада вирішила перенести сюди щорічний Покровський ярмарок. Щоб вимостити й осушити цю заболочену місцевість, знадобилися десятиліття, але майданчик виявився ідеальним: поряд проходив Катеринославський шлях (нині Полтавський Шлях), яким до міста в'їжджали чумаки та купці з заходу й півдня.

Наприкінці XIX століття Благбаз стихійно розрісся настільки, що торговці займали всі навколишні вулиці. Щоб приборкати хаос, у 1912–1914 роках за проєктом архітектора Олексія Кошкіна збудували Критий ринок (великий критий пасаж із залізобетонним склепінням) — на той момент один із найсучасніших і найбільших.  Склепіння критого ринку дозволяло торгувати в будь-яку погоду, а під будівлею облаштували величезні підвали-холодильники для м'яса та молочних продуктів.

«Благбаз» та його феномени

Окремий світ і кримінальний фольклор: На початку XX століття та в 1920-ті роки Благбаз став осередком харківського криміналітету та безпритульних. Тут існувала власна мова (харківський сленг), свої «королі» кишенькових крадіжок та легендарна «товкучка», де можна було купити абсолютно все — від підроблених документів до золотої зброї.

Базар, що врятував місто: Під час Другої світової війни та голодних років Благбаз був єдиним місцем, де можна було обміняти речі на їжу. Для кількох поколінь харків'ян цей ринок буквально став синонімом виживання.

Місце зустрічі інтелігенції та фарцовщиків: У радянські часи Благбаз залишався центром неформальної економіки. Тут вирував знаменитий «блошиний ринок», де збиралися колекціонери, букіністи, знавці антикваріату та перші харківські фарцовщики.

Саме через базар Залопань забудовувалася за особливим сценарієм. Навколишні вулиці (Чеботарська, Різницька, Ярославська) суцільно складалися із заїзних дворів, де зупинялися торговці з возами, а пізніше — з прибуткових будинків і дешевих готелів.

Назви вулиць Залопані говорять самі за себе: Чоботарська (шевці), Різницька (м'ясники та бійні), Коцарська (майстри з виготовлення килимів-коців).

Саме до Благбазу проклали одну з перших ліній харківської кінки (кінного трамвая), а пізніше — і лінії електричного трамвая.

Сьогодні Благовіщенський ринок залишається однією з найживіших і найвпізнаваніших локацій Харкова, зберігши той самий торговий дух, що зародився тут майже два століття тому.

Величні арки та прохідні двори Харкова

Прохідні двори та затишні арки — це прихована від гамору частина харківської архітектури, де ховаються самобутні дворики та об'єкти стріт-арту. Більшість із них розташовані в центрі, тож їх легко роздивитися під час однієї пішої прогулянки.

Двір «Палацу праці» (пл. Конституції, 1) — найвідоміший прохідний двір міста, що з’єднує вулиці Сумську та Квітки-Основ’яненка. Будівля зведена у 1916 році за проєктом архітектора М. Прієтро. До повномасштабних руйнувань 2022 року тут працювали кафе й магазини, проходили концерти, а також знімалися культові кінофільми.

Масивна арка на просп. Героїв Харкова, 27/1 — п’ятиповерховий будинок середини XX століття для працівників заводу Малишева. Будівлю прорізає грандіозна наскрізна арка заввишки в 4 поверхи та завширшки близько 10 метрів. Вона веде на вулицю Миколаївську та до внутрішнього двору.

Арка на вул. Чернишевській, 95 — ключовий елемент фасаду житлового будинку, зведеного у 1938 році за проєктом Н. Подгорного. Велична арка сягає 5-го поверху і надає будівлі урочистого вигляду, схожого на музей чи державну установу.

Прихований Поділ (пров. Короленка, 10) — 5-поверховий прибутковий будинок 1912 року («будинок на Діканській»). На фасаді збереглися рельєфи «східних мудреців» та еркери, а у дворі — автентичні дерев’яні віконні рами та відкриті дореволюційні балкони.

Провулок Воробйова — за Хоральною синагогою розташований куточок зі збереженою атмосферою старого Харкова. У глибині ховається велична споруда колишнього анатомічного театру (1911 р., арх. О. Бекетов), відома своїми глибокими підвалами.

Вул. Римарська, 18 та 24 — у арці будинку № 18 можна побачити впізнаваний чорно-білий стріт-арт художника Гамлета Зінковського. А у дворі старовинного особняка XIX століття (№ 24) зберелося давнє планування: внутрішні галереї, веранди та зовнішні сходи до квартир.

«Будинок Школяренка» (вул. Сумська, 14) — затишний двір, утворений після об'єднання будинку міщанина Школяренка (арх. Б. Покровський) із глухою стіною сусіднього Держбанку. Локація стала популярним арт-простором для молоді, екскурсоводів та стріт-артерів.

Ансамбль на вул. Г. Сковороди, 69/67 (ріг з вул. Я. Мудрого) — монументальний будинок у стилі сталінського ампіру із замкненим внутрішнім двором. Утрапити туди можна через парадну арку, стіни якої прикрашені роботами вуличного художника Гамлета.

«Журавлівка: від козацького хутора до головного пляжу міста»

 

Журавлівка — один із найстаріших районів Харкова (з’явилася ще у XVII столітті як слобода). Назва пішла або від журавлів, які гніздилися на болотах річки Харків, або від першого поселенця — козака Журавля. Довгий час це було бідне, болотисте передмістя, де жили ремісники. І хоча центр міста забудовувався кам'яними кам'яницями, Журавлівка десятиліттями зберігала сільський колорит. 

Навіть зараз, звернувши з гамірної вулиці Шевченка вглиб приватного сектора, потрапляєш у зовсім інший часовий вимір. Гідропарк штучно створили у 1960–70-х роках під час розширення річки Харків. Острови на Журавлівці — штучні. Під час розчищення та розширення річища намили пісок, утворивши острови, які зараз з’єднані містками. Якщо відійти від окультуреної зони з альтанками вглиб так званої «Дикої Журавлівки», можна знайти справжні джунглі, протоки, де гніздяться дикі качки, чаплі, та де плавають на сапах або каяках прямо серед мегаполісу.

Під річкою Харків на Журавлівці прокладено складні підземні та підводні інженерні комунікації (дюкери), які забезпечують життєдіяльність міста. Це улюблене місце для місцевих діггерів та любителів промислової естетики.  Саме з боку Журавлівки відкривається найкращий вид на єдиний у Харкові закритий метроміст (між станціями «Київська» та «Академіка Барабашова»). А ще тут є кілька затишних пішохідних містків, які ідеально підходять для фотосесій на заході сонця.

Вулиця Шевченка (колишня Велика Журавлівська) — одна з найдовших у місті (понад 5 км). Вона фактично огинає весь район. На одній вулиці співіснують старовинна таємнича церква Петра і Павла (зведена у XIX столітті), закинуті промислові зони, сучасні автосалони та затишні виходи до води.

Сьогодні пляж Журавлівки — це головний рекреаційний хаб для поціновувачів водного спорту в межах міста. Тут діють пункти прокату сапбордів та каяків. Тихе плесо річки Харків та штучні острови роблять це місце ідеальним як для новачків, так і для світанкових тренувань. Пляжний волейбол залишається класикою, але зараз до цього додаються нові воркаут-майданчики та веломаршрути уздовж берегової лінії.

 

Сейфаддін Гурбанов (1962–2021)

Народний художник України, доцент Харківської державної академії дизайну та мистецтв, чия творчість сформувала сучасне скульптурне обличчя Харкова.

Народився 19 жовтня 1962 року в Нахічеванській АРСР (Азербайджан). У 1989 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. З 1991 року — член Спілки художників України. Здобув звання Заслуженого (2004) та Народного художника України (2010).

Помер 16 листопада 2021 року в Туреччині від ускладнень COVID-19.

Відомі роботи в Харкові. Майстер створив безліч монументальних і жанрових композицій: пам’ятники Олексію Бекетову, Іллі Мечникову, «Сквер мислителів», а також оригінальні контактні скульптури:

«Скрипаль на даху» (2003): Бронзова порожниста фігура, що символізує творчий потенціал міста та незалежність таланту. Скульптура овіяна міською легендою про закоханого студента консерваторії. Через реконструкцію будівлі виник конфлікт, результатом якого стала поява двох «Скрипалів»: оригінал перенесли на дах ТРЦ «Platinum Plaza» (вул. Сумська, 72), а для даху на пл. Конституції, 18/2 Гурбанов у 2017 році створив нову, дещо збільшену копію.

· «Продавчиня насіння» («Баба Маня», 2018): Жанрова скульптура біля Благовіщенського ринку. Прототипом для харизматичного образу стала реальна жінка, яку скульптор зустрів біля Круглого ринку на Салтівці.

    

«Перша вчителька»: Бронзова композиція біля ХНПУ ім. Г. С. Сковороди із зображенням педагога та першокласниці (прототипи — дівчата Настя й Аня), що передбачає вільне місце на лаві для фото.

«Лабораторний щур», пам’ятник «Олексій Бекетов» та багато інших.

Місто, яке треба відчути

 

Харків часто сприймають як суворе місто студентів, інженерів та залізобетонного конструктивізму. Проте варто зійти з гамірної Сумської у затишні провулки, як відкриється зовсім інший світ: місто живих традицій, іронічного вуличного мистецтва та унікальних смаків, які знає кожен харків'янин. 

Гастрономія Харкова — це поєднання студентського драйву, домашнього затишку та локальних культів.

   

Феномен «Буфету» та квадратна піца: Якщо запитати харків'янина про смак міста, дев'ять із десяти згадають культову квадратну піцу на товстому пухкому тісті з «Буфету». З фірмовим соусом, ситна та гаряча, вона годувала покоління студентів і стала справжнім локальним символом, про який згадують із теплою ностальгією.

Харківський окрошковий батл: Окрошка тут — це не просто сезонний суп, а предмет палких дискусій. У Харкові існує справжній культ цієї страви, і головне питання літа завжди одне: на квасі чи на кефірі з мінералкою? Майже кожен затишний заклад у центрі пропонує влітку свою «найкращу» версію.

Кавово-кондитерська культура: Харків завжди славився своїми кондитерськими. Від фірмового торта «Харківський" до сучасних кав'ярень у тихому центрі. Кава тут вже давно є ритуалом для спокійних розмов.

Словничок харків'янина: мовний код, який впізнають усюди

Затишні посиденьки в Харкові неодмінно супроводжуються особливим міським сленгом. Ці слова — справжня візитівка міста, за якою харків'яни пізнають «своїх» у будь-якій точці світу:

Тремпель — вішалка для одягу. Легенда каже, що назва пішла від дореволюційного фабриканта готового сукні на прізвище Тремпель, який продавав одяг на фірмових «плічках».

Ампулка — змінний пластиковий стрижень для кулькової ручки.

Майка / Cєтка — тонкий пластиковий пакет із ручками («майка») або сітчаста торбинка для покупок.

Ракло — харківське слівце для позначення дрібного хулігана чи злодюжки. Походить від бурси поблизу церкви Святого Миколая (за однією з версій, святого Ераклія чи «Ракула»), чиї вихованці полюбляли обносити сусідні торгові лавки.

Сявота — збірна назва для місцевих гопників або нерозумної бешкетної молоді.

Стекляшка — скляний вихід зі станції метро «Університет». Найкультовіше місце для зустрічей, побачень і очікувань у центрі міста («Зустрінемось на Стекляшці»).

«Барабашка» — величезний ринок-феномен, який давно перестав бути просто торговим майданчиком і став окремим міським мікрокосмосом.

Чорно-біла філософія на стінах: галерея просто неба

Після смачної перерви найкраще рушати на прогулянку художнім маршрутом. Харків — це столиця українського стріт-арту, а його головний голос — художник Гамлет Зіньківський.

Його мінімалістичні чорно-білі малюнки, доповнені короткими, але влучними фразами, можна знайти на арках, старих дверях та стінах довкола вулиць Гоголя, Воробйова чи Григорія Сковороди. Це інтелектуальна «гастрономія для розуму», яка змушує зупинитися, замислитися й подивитися на місто під іншим кутом.

Харків закохує в себе не одразу, а поступово — через аромати кави у двориках, гарячий шматочок квадратної піци, іронічний напис на стіні та неймовірну стійкість і гостинність людей, які бережуть дух свого міста за будь-яких обставин.

 

Райони Харкова персонажі

Горизонт

Горизонт — це хлопець із характером «кременю». Він знає, що таке справжні випробування, адже його район зустрів події 2022 року одним із перших на східному рубежі Харкова. Тому він серйозний, стриманий, надійний і трохи суворий, але водночас дуже спокійний і впевнений у собі. Він не любить зайвих слів, а цінує діло.

Продовжимо знайомство з районами нашого міста

 

Журавлівка

Вона живе біля води і не уявляє свого життя без річки. Її улюблене місце — Гідропарк. Влітку її складно застати вдома: вона або засмагає на "пісках", або катається на сап-борді чи човні, або смажить м'ясо з друзями в альтанці. Дуже добре знає історію міста, адже сама живе тут уже не перше століття (пам'ятає ще часи, коли була козацьким хутором).