Сейфаддін Гурбанов (1962–2021)

Народний художник України, доцент Харківської державної академії дизайну та мистецтв, чия творчість сформувала сучасне скульптурне обличчя Харкова.

Народився 19 жовтня 1962 року в Нахічеванській АРСР (Азербайджан). У 1989 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. З 1991 року — член Спілки художників України. Здобув звання Заслуженого (2004) та Народного художника України (2010).

Помер 16 листопада 2021 року в Туреччині від ускладнень COVID-19.

Відомі роботи в Харкові. Майстер створив безліч монументальних і жанрових композицій: пам’ятники Олексію Бекетову, Іллі Мечникову, «Сквер мислителів», а також оригінальні контактні скульптури:

«Скрипаль на даху» (2003): Бронзова порожниста фігура, що символізує творчий потенціал міста та незалежність таланту. Скульптура овіяна міською легендою про закоханого студента консерваторії. Через реконструкцію будівлі виник конфлікт, результатом якого стала поява двох «Скрипалів»: оригінал перенесли на дах ТРЦ «Platinum Plaza» (вул. Сумська, 72), а для даху на пл. Конституції, 18/2 Гурбанов у 2017 році створив нову, дещо збільшену копію.

· «Продавчиня насіння» («Баба Маня», 2018): Жанрова скульптура біля Благовіщенського ринку. Прототипом для харизматичного образу стала реальна жінка, яку скульптор зустрів біля Круглого ринку на Салтівці.

    

«Перша вчителька»: Бронзова композиція біля ХНПУ ім. Г. С. Сковороди із зображенням педагога та першокласниці (прототипи — дівчата Настя й Аня), що передбачає вільне місце на лаві для фото.

«Лабораторний щур», пам’ятник «Олексій Бекетов» та багато інших.

Місто, яке треба відчути

 

Харків часто сприймають як суворе місто студентів, інженерів та залізобетонного конструктивізму. Проте варто зійти з гамірної Сумської у затишні провулки, як відкриється зовсім інший світ: місто живих традицій, іронічного вуличного мистецтва та унікальних смаків, які знає кожен харків'янин. 

Гастрономія Харкова — це поєднання студентського драйву, домашнього затишку та локальних культів.

   

Феномен «Буфету» та квадратна піца: Якщо запитати харків'янина про смак міста, дев'ять із десяти згадають культову квадратну піцу на товстому пухкому тісті з «Буфету». З фірмовим соусом, ситна та гаряча, вона годувала покоління студентів і стала справжнім локальним символом, про який згадують із теплою ностальгією.

Харківський окрошковий батл: Окрошка тут — це не просто сезонний суп, а предмет палких дискусій. У Харкові існує справжній культ цієї страви, і головне питання літа завжди одне: на квасі чи на кефірі з мінералкою? Майже кожен затишний заклад у центрі пропонує влітку свою «найкращу» версію.

Кавово-кондитерська культура: Харків завжди славився своїми кондитерськими. Від фірмового торта «Харківський" до сучасних кав'ярень у тихому центрі. Кава тут вже давно є ритуалом для спокійних розмов.

Словничок харків'янина: мовний код, який впізнають усюди

Затишні посиденьки в Харкові неодмінно супроводжуються особливим міським сленгом. Ці слова — справжня візитівка міста, за якою харків'яни пізнають «своїх» у будь-якій точці світу:

Тремпель — вішалка для одягу. Легенда каже, що назва пішла від дореволюційного фабриканта готового сукні на прізвище Тремпель, який продавав одяг на фірмових «плічках».

Ампулка — змінний пластиковий стрижень для кулькової ручки.

Майка / Cєтка — тонкий пластиковий пакет із ручками («майка») або сітчаста торбинка для покупок.

Ракло — харківське слівце для позначення дрібного хулігана чи злодюжки. Походить від бурси поблизу церкви Святого Миколая (за однією з версій, святого Ераклія чи «Ракула»), чиї вихованці полюбляли обносити сусідні торгові лавки.

Сявота — збірна назва для місцевих гопників або нерозумної бешкетної молоді.

Стекляшка — скляний вихід зі станції метро «Університет». Найкультовіше місце для зустрічей, побачень і очікувань у центрі міста («Зустрінемось на Стекляшці»).

«Барабашка» — величезний ринок-феномен, який давно перестав бути просто торговим майданчиком і став окремим міським мікрокосмосом.

Чорно-біла філософія на стінах: галерея просто неба

Після смачної перерви найкраще рушати на прогулянку художнім маршрутом. Харків — це столиця українського стріт-арту, а його головний голос — художник Гамлет Зіньківський.

Його мінімалістичні чорно-білі малюнки, доповнені короткими, але влучними фразами, можна знайти на арках, старих дверях та стінах довкола вулиць Гоголя, Воробйова чи Григорія Сковороди. Це інтелектуальна «гастрономія для розуму», яка змушує зупинитися, замислитися й подивитися на місто під іншим кутом.

Харків закохує в себе не одразу, а поступово — через аромати кави у двориках, гарячий шматочок квадратної піци, іронічний напис на стіні та неймовірну стійкість і гостинність людей, які бережуть дух свого міста за будь-яких обставин.