Будинок і лікарня Боруха Фукса в Харкові

Прогулюючись Сумською вулицею, обов'язково зверніть увагу на будинок № 25. Ця елегантна та дещо загадкова споруда з багаторічною історією приховує чимало цікавих фактів. Донедавна тут розташовувалася відома аптека, а сьогодні – ресторан «Сушия».

Історія цього будинку непроста, адже споруді 100 з чвертю років. Давайте вирушимо у ретро-подорож і дізнаємося всі загадки цієї будівлі.

Зв'язок із минулим

Ця частина Сумської вулиці колись була єдиним домоволодінням № 21. Спочатку будинок належав токарю Бернедорфу, потім – каретному майстру Вольфу, який побудував дерев'яний будинок, що виходив фасадом на Тараканівський провулок (сучасний провулок, що з'єднує Сумську та Римарську вулиці біля оперного театру).

У 1889 році купець Бочаров розділив домоволодіння на дві частини, залишивши собі садибу під № 21 з будинком (в наш час там була знаменита «Варенична»). А у 1897 році купець продав кутову частину надвірному раднику, лікарю Боруху Йоселевичу Фуксу за 15 тисяч рублів сріблом.

Центральний парк

 Центральний парк розваг спочатку називався заміським Миколаївським парком і був закладений в 1893-1895 роках. Тоді міська влада запропонувала засадити деревами від 20 до 40 десятин (1 десятина - 1,09 га) по обидві сторони Сумського шосе. Оскільки виділена ділянка знаходилася досить далеко від міста, то парк, в основному, призначався для кінних прогулянок. Його вирішили розбити за зразком Булонського лісу у Франції - з алеями для верхової їзди та катання в екіпажах.

За десять передвоєнних років в міському парку і лісопарковій зоні відбулися разючі зміни: була продовжена до Лісопарку трамвайна лінія (1930 г.), відкрита тролейбусна лінія від центру міста до парку (1939 г.), побудована Дитяча залізниця з кінцевими станціями "Парк" і "Лісопарк" (1940 г.).

 Також були відкриті Зелений театр, павільйон-читальня, кінотеатр, атракціони, побудована парашутна вишка, яка проіснувала як мінімум до середини 1960 років. Зовсім поруч з'явився стадіон "Динамо". В кінці 1930 років, після смерті письменника Максима Горького парку присвоєно його ім'я. З цього моменту городяни відвідували вже Центральний парк культури і відпочинку ім. М. Горького.

Друга світова війна завдала Харкову величезної шкоди. За час окупації була вирубана на дрова значна частина парку Горького, загинув єдиний в Україні кедровий гай.

 

У 1971 році на території парку була введена в експлуатацію підвісна канатна дорога  протяжністю 1387 метрів, яка працює і зараз. Її маршрут проходить від станції "Парк" через парк М.Горького і Саржин яр до станції "Павлово Поле".

Після великої реконструкції  ( 2010-2012 р.) парк перетворився на кращий в Україні розважальний центр,. У парку є більше трьох з половиною десятків атракціонів, виконаних в абсолютно різних стилях  з різним ступенем складності і екстремальності: американські гірки, найбільше в Україні «Колесо огляду» (заввишки — 55 м), «Французька карусель», «Будинок жахів», а також атракціони для маленьких дітей, комплекс для любителів екстремальних видів спорту, роллердром, ретро-зона, спортивні майданчики, автодром та інші об'єкти. А також тут просто неймовірний ландшафтний дизайн. Море квітів і неймовірних дерев просто вражає.

 

На жаль з перших днів повномасштабного вторгнення  « Центральний парк» зазнає ракетних та шахедних атак ворога. Пошкоджено атракціони, знищено багато рідкісних дерев.

Технічний склад постійно намагається власноруч відновити атракціони, пошкоджені внаслідок обстрілів парку російськими ракетами. Фахівці зеленого господарства утримують насадження, прибирають пошкоджені дерева.

18 серпня 2022 року міською владою запропоновано змінити назву парку, прибравши ім'я Максима Горького та перейменувати в Центральний парк культури та відпочинку 13 червня 2023 року парк було остаточно перейменовано в «Центральний парк культури та відпочинку». Але вже 18 серпня парк знову було перейменовано, остаточна назва — «Центральний парк»

 

Будинок зі шпилем

Харків закохує в себе багатьох своєю неповторністю, площами та алеями, фонтанами та парками, старовинними будинками та сучасними будівлями.

Одна з визначних пам'яток нашого міста - «Будинок зі шпилем».

Харків закохує в себе багатьох своєю неповторністю, площами та алеями, фонтанами та парками, старовинними будинками і сучасними будівлями.

Одна з визначних пам'яток нашого міста - «Будинок зі шпилем»

Будинок зі шпилем — одна з найвідоміших будівель Харкова. Він знаходиться в центрі міста, на площі Конституції, та привертає увагу своєю вежею з високим шпилем та монументальною архітектурою. Це не просто житловий будинок, а важлива частина історії міста та яскравий приклад стилю сталінського ампіру.Будівлю звели у 1950–1954 роках з ініціативи Харківського турбогенераторного заводу (ХТГЗ, зараз Турбоатом) для своїх співробітників. Проєкт розробив архітектор Петро Арєшкін, використавши стиль сталінського ампіру — поєднання елементів класичної архітектури, ампіру, ар-деко та бароко.

Будівництво Будинку зі шпилем

Вежа відрізнялася особливо високими стелями — понад чотири метри — і просторими квартирами, призначеними для провідних фахівців та керівництва ХТГЗ. Наприклад, тут мешкав академік Леонід Шубенко-Шубін — головний конструктор ХТГЗ. Будинок зі шпилем будували 4 роки. У 1967 році до будівлі додали нове крило по Вірменському провулку. Воно було збудовано у простішому стилі, оскільки в цей час вже почалася боротьба з архітектурними надмірностями. У цьому крилі розмістили поштове відділення.

На першому та другому поверхах будівлі з боку площі Конституції та Московського проспекту з 1950-х років знаходилася найбільша у місті книгарня “Книжковий світ”. Він став настільки популярним, що будинок іноді називали його ім’ям. Магазин закрився у 2010-х роках. Також у будинку працювали булочна, перукарня та телефонний переговорний пункт. Будівля завжди була важливим громадським та культурним місцем.

У 2008 році Будинок зі шпилем посів шосте місце у конкурсі “Сім чудес Харкова”. А у 2009 році на площі Архітекторів встановили його мініатюрну скульптуру – роботу художника Сейфаддіна Гурбанова. Завдяки виразній архітектурі та вечірньому освітленню будівлю часто порівнюють з хмарочосами Нью-Йорка.

Декоративні елементи на фасаді будинку зі шпилем

Внутрішнє подвір’я будівлі закрите від сторонніх. Відомо, що у 2019 році у дворі будинку встановили пам’ятник двірнику.

2 березня 2022 року Будинок зі шпилем постраждав під час ракетного удару – вибуховою хвилею вибило вікна з боку площі.

Харківський альпiнiст Валентин Сипавін .

 

14 травня 2025 року харківський альпініст Валентин Сипавін здійснив восьме сходження на Еверест і встановив національний рекорд. Це неймовірно навіть для альпіністів зі світовим ім'ям! Валентин є віце-чемпіоном світу з льодолазіння, бронзовим призером чемпіонату Європи, бронзовим призером загального заліку Кубка Світу, 7 років поспіль входить до ТОР десятки світового рейтингу. Триразовий чемпіон України з альпінізму, призер Чемпіонатів СНД! 

Валентин народився в нашому місті 3 серпня 1983 року. Закінчив Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна з відзнакою за спеціальністю «фізична географія і картографія». З 2006 по 2019 рік - викладач кафедри організації служби та підготовки, курсів рятувальної та спеціальної підготовки Національного університету цивільного захисту України.

З дитинства захоплювався туризмом, займався в туристичному гуртку міста Чугуїв. Альпінізмом зайнявся 2000 року. У 17 років був рекомендований у спортивний виїзд на зимовий Ельбрус.  Далі почалися поїздки на скелі в Крим і тренування в гірських таборах Кавказу.

Брав участь у кількох рятувальних і транспортувальних роботах. Член збірної України з альпінізму у 2008-2010 роках. Триразовий чемпіон України з альпінізму (2009, 2018, 2019). У березні 2001 року здійснив перше сходження на Ельбрус. Надалі український альпініст підіймався на Еверест у 2017, 2018, 2019, 2021, 2023 роках і двічі у 2024-му. Друзі його обожнюють і кажуть,  що «Валентин прекрасна компанійська і товариська людина. З ним навіть у складних горах перебувати легко спокійно. Ця легкість і впевненість межує з чітким контролем дій у кожен момент часу. З ним можна легко співати пісні під гітару, а наступного дня вислухати лекцію з приводу незакрученого карабіна на маршруті»

Вкотре спортсмен узяв із собою на Еверест особливий талісман - футболку донецького «Шахтаря» під номером 8.  Також альпініст розповів, що цього разу брав із собою на найвищу точку планети прапор Каразінського університету та кафедри, на якій навчався. У самому університеті вважають сходження Сипавіна «безпрецедентним досягненням в історії українського альпінізму».На сьогодні Валентин Сипавін здійснив близько 300 сходжень у багатьох куточках і гірських районах світу. Він засновник та ідейний натхненник клубу пригод "Альпоманія".

Пишаємося відомим харків'янином і рівняємося на нього!

Цікавинки Харкова: харківські «Градусники»

 

Символ побачень та орієнтир. Термометр, чи, як його звуть харків'яни «Градусник» на стіні будинку по вул. Сумській, 1 з'явився 1976 року. Цей величезний прилад, який визначає температуру повітря для всіх городян, розробили фахівці наукового центру Інституту метрології, а точніше інженер Юрій Іванов, ще в 70-х роках. Термометр поділено на дві частини. Одна частина – датчик, він вимірює температуру. Він знаходиться на будівлі автотранспортного технікуму. Це місце було обрано, бо туди не потрапляє сонце. А термометр повісили на кутову будівлю на вулиці Сумській, поряд із площею Конституції. Спочатку через підсвічування термометр не було добре видно.

Тоді знайшли такі лампочки, які були як прожектори і висвічували весь стовп.

За станом термометра та його обслуговуванням слідкує  комунальне підприємство «Міськсвітло». Останній сучасний варіант «Градусника» встановили у  2010 році.  

Величезний термометр завдовжки 16 метрів так вдало розмістився на фасаді будинку на Сумській, і так добре доповнив загальний вигляд площі Конституції, що одразу сподобався городянам. А розташування в центрі міста, поряд зі станцією метро, ​​зробило його чудовим орієнтиром для місця зустрічей.

І, звісно, ​​такий незвичайний об'єкт привернув багато уваги творчих людей. Термометр та будинки навколо нього часто зображуються художниками, біля нього люблять фотографуватися приїжджі.

 Мурал «Термометр». Адреса: Харків, вул. Грицевця, 44

У 2018 році відкрився ще один своєрідний термометр, але вже у певному районі міста та досить численному – Роганському житловому масиві. На житловому будинку на вулиці Грицевця з'явився градусник, який показує, наскільки температура в місті наближається до африканської спеки або арктичного дня – підкресливши діаметральні точки -35 градусів і +45 градусів відповідно пінгвінами та африканським слоном. Над підсвіченим вночі термометром встановлений також електронний годинник.

 Термометр на Палаці Одружень. Адреса: вул. Сумська 61

Ймовірно, один із найстаріших термометрів Харкова  на будівлі нинішнього Палацу одружень на вулиці Сумській. Розташований на одній із бічних стін особняка, термометр ховався від очей гостей вілли і був призначений для господарських потреб, адже раніше будівля нинішнього палацу була оточена масивною огорожею з чотирма мармуровими левами біля входу.

Театр Муссурі

Прогулюючись по Харкову, нерідко можна помітити напівзруйновані старовинні будівлі з забитими вікнами, від колишньої величі яких залишилася лише скромна тінь. Але мало хто знає, що за застарілим фасадом часто ховається безліч таємничих історій. Однією з таких зовні не примітних будівель є занедбаний театр Муссурі, розташований за адресою вул. Благовіщенська (Карла Маркса), 28. Зараз це занедбаний, зруйнований будинок. Хоча на початку минулого століття цей театр, що нині втратив увесь свій шарм, був, мабуть, найдивовижнішим будинком у Харкові.

У 1908 році амбіційний театральний підприємець Герасим Михайлович Муссурі задумав щось небувале: побудував найрозкішніший у Європі і найбільший у світі цирк, що вміщував 5750 відвідувачів. Архітектура дійсно була незвичайною: купол, який не мав ніякої опори, височів над манежем на 70 метрів, а сама арена перебувала нижче рівня землі і була рухомою. Для творчих задумів артистів у цирку Муссурі не було меж, можна було втілити в життя будь-який задум. Але з якоїсь невідомої причини в цирку одна за однією траплялися нещасні випадки.

Цирк почав втрачати популярність.  Доведений до відчаю підприємець зважився на крайні заходи. Муссурі вирішив переобладнати будівлю під театр опери. Через погану акустику цирк намагалися перебудувати, але якість звучання від цього майже не поліпшилася. Усе ж у 1913 році відбулася прем'єра опери Верді «Аїда». Для перформансу були запрошені кращі голоси імперії і кілька живих африканських верблюдів. Але шокуюча розкіш не підкорила ні глядачів, ні постановників, які визнали театр непридатним для опери. Муссурі розорився, а його театр пішов по руках.

  Після революції театр стали використовувати як майданчик для політичних зібрань. До появи будівлі ХАТОБу театр Муссурі вважався найбільшим театром міста. Вважається, що саме тут з'явилося поняття «українська оперета».  Зараз будівля у край занедбаному стані. 

Харківський планетарій, який ви не знали

 

Харківський планетарій - завжди був і залишається одним із найнезвичайніших і найцікавіших місць для жителів і гостей міста Харкова. Напевно, хоч раз кожен харків'янин побував у цій фантастичній будівлі, відкриваючи для себе сонце, зірки, далекий світ космосу.

Харківський планетарій - завжди був і залишається одним із найнезвичайніших і найцікавіших місць для жителів і гостей міста Харкова. Напевно, хоч раз кожен харків'янин побував у цій фантастичній будівлі, відкриваючи для себе сонце, зірки, далекий світ космосу...

Планетарій у нашому місті був заснований відомим українським астрономом, професором Харківського університету, академіком Миколою Барабашовим. Вчений присвятив практично все своє життя популяризації космосу. Створення планетарію було продовженням його просвітницької роботи. Шукати місце для планетарію розпочали у 1954 році. Було розглянуто кілька напівзруйнованих після війни будівель. Саме це – на провулку Кравцова (раніше – Мордвиновський) – сподобалося тим, що його було найлегше реконструювати. Спочатку тут була синагога, збудована у 1910-х роках. Зводили будівлю, яка на той момент мала лише один поверх, методом "народного будівництва": люди приходили в неробочий час, організовували суботники і використовували виключно залишки матеріалів післявоєнного будівництва. 

21 квітня 1957 року, у рік запуску першого штучного супутника землі, планетарій

урочисто відкрив свої двері для жителів міста.

У 1970-1974 роках проводилася повна реконструкція будівлі, демонтаж старого купола (8 метрів в діаметрі) й встановлення нового- п'ятнадцятиметрового.

23 березня 2008 року в музеї Космос Харківського планетарію була відкрита нова експозиція, присвячена уфологічним дослідженням. У ній представлена інформація про аномальні зони планети, посланнях землян інших цивілізацій, астрономічні дані про можливість життя в інших світах, художня галерея постатей іншопланетян. 

У 2011 році в планетарії запустили перший в Україні віртуальний телескоп, відкрилися нові зали. З лютого по березень 2012 року проводилася реконструкція музею, встановлені нові експонати У 2015 році було встановлено систему цифрових проєктор для повнокупольних шоу у великій зоряній залі, а у 2016 році додано новий лазерний ефект. У холі планетарію встановлено найбільший в Україні рельєфний глобус Землі. Планетарій кілька разів брав участь у всесвітній акції «Ніч у музєї». Під час цього заходу на вулиці встановлюється телескоп для бажаючих спостерігати за небесними світилами.

 

Музей-планетарій "Харків космічний" - це особливий астрономічний центр, що поєднує в собі переваги театру і аудиторії. Акторами в цьому незвичайному театрі виступають Сонце, зорі, планети, галактики, комети. Апарат «Планетарій», встановлений в Зоряній залі, дозволяє побачити захоплюючу картину зоряного неба. На куполі Зоряної зали можна побачити сузір'я як північної, так і південної півкуль Землі. Спеціальні проектори створюють візуальні ефекти сходу або заходу Сонця, полярного сяйва, зорепаду, ландшафти планет. 

Наразі планетарій зачинений і до кінця війни працювати не буде. Але співробітники продовжують знайомити дітей і дорослих із таємницями всесвіту, проводячи онлайн лекції, виступаючи на телебаченні та в пресі. Скінчиться війна, і знову діти й дорослі увійдуть у прекрасну будівлю планетарію, і знову купол осяється зірками, і телескоп покаже далекі світи, і можна буде дивитися на мирне небо і мріяти, мріяти, мріяти...