Прогулюючись вулицею Сумською,
неможливо оминути будинок № 25 — елегантну споруду, яка вже понад
століття зберігає таємниці харківської медицини та революційних змов. До
середини XIX століття ця ділянка на розі з теперішнім провулком Людмили
Гурченко належала токарю Бернедорфу, а згодом — каретному майстру Вольфу. Лише
у 1897 році територію викупив надвірний радник, лікар Борух Фукс.
Борух Йоселевич був не просто
лікарем, а візіонером. Закінчивши медичний факультет Харківського університету,
він уже за рік вирішив створити власну приватну клініку. Разом із талановитим
компаньйоном Михайлом Данилевським він відкрив жіночу лікарню. Для Харкова це
був унікальний заклад: тут проводили найскладніші операції, а пацієнти
отримували догляд європейського рівня.
Будівництво власного комплексу
обійшлося Фуксу дорого — йому довелося закласти майно в Земельний банк. Проте
результат вражав: на перших двох поверхах розміщувалося 16 палат, а третій
відвели під квартири для лікарів. У підвалі працювала потужна система опалення
та кухня, звідки страви доставляли на поверхи спеціальним кухонним ліфтом. Фасадна будівля на
Сумській була взірцем комфорту. Дубові рами, паркет, альфрейний розпис стін,
електрика та ватерклозети — на межі XIX–XX століть це була розкіш, доступна
одиницям.
Найбільш загадкова сторінка
історії пов'язана з аптекою на першому поверсі. У 1903 році її очолив провізор Венедикт Вайдов. Він був досвідченим
конспіратором і майже не згадувався у міських довідниках. Аптеку він придбав не
задля прибутку, а як базу для
підготовки збройного повстання 1905 року. Саме тому в закладі працювало
мінімум людей, щоб не привертати зайвої уваги поліції. У вересні 1917 року,
передчуваючи зміни, Фукс продав будинок купцеві Богатирьову.
Попри всі зміни режимів, аптека в
цьому будинку працювала понад 100 років (до 2010 року). Сьогодні будинок № 25,
хоч і змінив призначення на офісне, залишається пам’яткою епохи, коли приватна
ініціатива та меценатство створювали обличчя Харкова.
Немає коментарів:
Дописати коментар