Легендарний офтальмолог і великий гуманіст Леонард Леопольдович Гіршман

Його ім'я знайоме кожному харків'янину. Воно увічнено в назві вулиці та в пам'ятній дошці на будинку, де він проживав. Його ім'ям названо Харківську міську офтальмологічну лікарню, дослідницький інститут очних хвороб, спеціалізовану бібліотеку для сліпих.  Йому в нашому місті поставлено пам'ятник. Що це була за людина, яка так багато зробила для городян і простих людей своєї країни? 

Леонард Леопольдович Гіршман народився в місті Тукумі  на території сучасної Латвії  25 березня 1839 року, в єврейській купецькій родині. Наприкінці 1840-х років його сім'я переїхала до Харкова. Середню освіту Леонард  здобув у 1-й Харківській гімназії (1849-1855).

У 1861 р. Гіршман закінчив медичний факультет Харківського університету та продовжив навчання у Німеччині, де офтальмологія переживала бурхливий розвиток. Там він займався науковою роботою, дослідженнями в лабораторії та працював у приватних клініках.Через деякий час Леонард Леопольдович повернувся в Харків і почав практикувати як офтальмолог. Хворих приходило дуже багато, клініка була перевантажена, але Гіршман нікому не відмовляв, приймав людей вдома до пізньої ночі. Гіршмана дуже поважали в місті за його доброту, уважність до всіх пацієнтів незалежно від статків. Приймав і викладав Гіршман у власній квартирі, оскільки окремого приміщення не було. 1872 року за сприяння Вільгельма Грубе, який очолював кафедру оперативної хірургії та хірургічну клініку, Гіршман заснував першу в Харкові та Україні очну клініку.

Харків на довгий час став центром офтальмології. Особистість Л.Л. Гіршмана стає знаковою для нашого міста. Зовні він «був середнього зросту, сухорлявий, швидкий у рухах, з тихою мовою, м'якою посмішкою і прекрасними чорними завжди трохи сумними очима, сповненими доброти, з кучерявим сивим волоссям і невеликою бородою».

У 1874 році Гіршмана обрали екстраординарним професором, а 1884 року він став ординарним професором Харківського університету. У 1893 році йому було присвоєно звання заслуженого професора.

Гіршман говорив, що у лікаря немає останньої години роботи, у лікаря є останній пацієнт.

У 1895 році Гіршман організував на базі очної клініки кафедру очних хвороб при Харківському університеті, якою керував до 1905 року.

 Харківська очна лікарня імені Л. Гіршмана (рідкісний випадок, коли ім’я було присвоєно ще за життя вченого) була відкрита 1908 року в орендованій приватній будівлі на Москалівці. У 1912 році очна лікарня Леонарда Гіршмана переїхала у власну будівлю на нинішній вулиці Олеся Гончара (тоді вулиця Тараса Шевченка). У 1914 році Леонарду Гіршману харківська дума присвоїла звання почесного громадянина Харкова.

Гіршман був не тільки видатним офтальмологом, віртуозним хірургом, а й філантропом: він безплатно лікував неспроможних пацієнтів - за своє життя він прийняв близько 1 мільйона хворих, брав участь у багатьох благодійних організаціях, за його ініціативою створено училище для сліпих на Сумській вулиці. Там сліпих учили шити одяг і взуття, плести кошики, грати на музичних інструментах, робити масаж. Нині це Харківський НВК імені Короленка.  Гіршман також започаткував окулярну оптику в Харкові.

Помер видатний лікар 1921 року у власному особняку, в якому жив 50 років.

Відомі символічні слова Гіршмана, які характеризують сенс його життя:  «Лікарі вмирають з двох причин: від голоду або втоми. Я обираю другу причину».