Театр Муссурі

Прогулюючись по Харкову, нерідко можна помітити напівзруйновані старовинні будівлі з забитими вікнами, від колишньої величі яких залишилася лише скромна тінь. Але мало хто знає, що за застарілим фасадом часто ховається безліч таємничих історій. Однією з таких зовні не примітних будівель є занедбаний театр Муссурі, розташований за адресою вул. Благовіщенська (Карла Маркса), 28. Зараз це занедбаний, зруйнований будинок. Хоча на початку минулого століття цей театр, що нині втратив увесь свій шарм, був, мабуть, найдивовижнішим будинком у Харкові.

У 1908 році амбіційний театральний підприємець Герасим Михайлович Муссурі задумав щось небувале: побудував найрозкішніший у Європі і найбільший у світі цирк, що вміщував 5750 відвідувачів. Архітектура дійсно була незвичайною: купол, який не мав ніякої опори, височів над манежем на 70 метрів, а сама арена перебувала нижче рівня землі і була рухомою. Для творчих задумів артистів у цирку Муссурі не було меж, можна було втілити в життя будь-який задум. Але з якоїсь невідомої причини в цирку одна за однією траплялися нещасні випадки.

Цирк почав втрачати популярність.  Доведений до відчаю підприємець зважився на крайні заходи. Муссурі вирішив переобладнати будівлю під театр опери. Через погану акустику цирк намагалися перебудувати, але якість звучання від цього майже не поліпшилася. Усе ж у 1913 році відбулася прем'єра опери Верді «Аїда». Для перформансу були запрошені кращі голоси імперії і кілька живих африканських верблюдів. Але шокуюча розкіш не підкорила ні глядачів, ні постановників, які визнали театр непридатним для опери. Муссурі розорився, а його театр пішов по руках.

  Після революції театр стали використовувати як майданчик для політичних зібрань. До появи будівлі ХАТОБу театр Муссурі вважався найбільшим театром міста. Вважається, що саме тут з'явилося поняття «українська оперета».  Зараз будівля у край занедбаному стані. 

Харківський планетарій, який ви не знали

 

Харківський планетарій - завжди був і залишається одним із найнезвичайніших і найцікавіших місць для жителів і гостей міста Харкова. Напевно, хоч раз кожен харків'янин побував у цій фантастичній будівлі, відкриваючи для себе сонце, зірки, далекий світ космосу.

Харківський планетарій - завжди був і залишається одним із найнезвичайніших і найцікавіших місць для жителів і гостей міста Харкова. Напевно, хоч раз кожен харків'янин побував у цій фантастичній будівлі, відкриваючи для себе сонце, зірки, далекий світ космосу...

Планетарій у нашому місті був заснований відомим українським астрономом, професором Харківського університету, академіком Миколою Барабашовим. Вчений присвятив практично все своє життя популяризації космосу. Створення планетарію було продовженням його просвітницької роботи. Шукати місце для планетарію розпочали у 1954 році. Було розглянуто кілька напівзруйнованих після війни будівель. Саме це – на провулку Кравцова (раніше – Мордвиновський) – сподобалося тим, що його було найлегше реконструювати. Спочатку тут була синагога, збудована у 1910-х роках. Зводили будівлю, яка на той момент мала лише один поверх, методом "народного будівництва": люди приходили в неробочий час, організовували суботники і використовували виключно залишки матеріалів післявоєнного будівництва. 

21 квітня 1957 року, у рік запуску першого штучного супутника землі, планетарій

урочисто відкрив свої двері для жителів міста.

У 1970-1974 роках проводилася повна реконструкція будівлі, демонтаж старого купола (8 метрів в діаметрі) й встановлення нового- п'ятнадцятиметрового.

23 березня 2008 року в музеї Космос Харківського планетарію була відкрита нова експозиція, присвячена уфологічним дослідженням. У ній представлена інформація про аномальні зони планети, посланнях землян інших цивілізацій, астрономічні дані про можливість життя в інших світах, художня галерея постатей іншопланетян. 

У 2011 році в планетарії запустили перший в Україні віртуальний телескоп, відкрилися нові зали. З лютого по березень 2012 року проводилася реконструкція музею, встановлені нові експонати У 2015 році було встановлено систему цифрових проєктор для повнокупольних шоу у великій зоряній залі, а у 2016 році додано новий лазерний ефект. У холі планетарію встановлено найбільший в Україні рельєфний глобус Землі. Планетарій кілька разів брав участь у всесвітній акції «Ніч у музєї». Під час цього заходу на вулиці встановлюється телескоп для бажаючих спостерігати за небесними світилами.

 

Музей-планетарій "Харків космічний" - це особливий астрономічний центр, що поєднує в собі переваги театру і аудиторії. Акторами в цьому незвичайному театрі виступають Сонце, зорі, планети, галактики, комети. Апарат «Планетарій», встановлений в Зоряній залі, дозволяє побачити захоплюючу картину зоряного неба. На куполі Зоряної зали можна побачити сузір'я як північної, так і південної півкуль Землі. Спеціальні проектори створюють візуальні ефекти сходу або заходу Сонця, полярного сяйва, зорепаду, ландшафти планет. 

Наразі планетарій зачинений і до кінця війни працювати не буде. Але співробітники продовжують знайомити дітей і дорослих із таємницями всесвіту, проводячи онлайн лекції, виступаючи на телебаченні та в пресі. Скінчиться війна, і знову діти й дорослі увійдуть у прекрасну будівлю планетарію, і знову купол осяється зірками, і телескоп покаже далекі світи, і можна буде дивитися на мирне небо і мріяти, мріяти, мріяти...

Харківський зоопарк

 

Історія створення зоопарку починається з 90-х років XIX століття, коли з ініціативи професора Олександра Федоровича Брандта в місті була зроблена спроба організувати «Акварену». 

2016 року у Харківському зоопарку було вирішено провести масштабну реконструкцію за стандартами Європейської асоціації зоопарків і акваріумів. На день міста 23 серпня 2021 року зоопарк святкував своє відкриття. Одночасно він став одним із кращих серед країн Європи за колекцією тварин та умовами їх утримання. Близько 1 500 тварин стали мешканцями зоопарку. Територію розділили на тематичні зони: “Африканське сафарі”, “Королівство слонів”, “Дика Австралія”, Південна Африка”, “Планета мавп”, “Пінгвіни”, “Верблюди” та ін. Для слонів збудували басейн з водопадом,  автоматичні поїлки, годівниці на стінах.

Також почали роботу над грандіозним будівництвом океанаріуму, експозиція “Водний світ” представить величезну модель океанських глибин. Тепер морських тварин харків’яни та гості міста зможуть побачити через скляні огорожі.

До того ж в зоопарку створені ідеальні природні умови для великої кількості рідкісних зникаючих тварин. Зоологічний парк поповнився жирафами, гімалайськими ведмедями, слонами, японськими макаками, нільськими крокодилами, сурикатами, африканськими птахами. 

Під час російсько-української війни Харківський зоопарк продовжує свою роботу. Він прийняв евакуйованих тварин з екопарку Фельдмана, який зазнав бомбардувань весною 2022 року. Час від часу в зоопарку народжуються маленькі мешканці. 

В цей складний для нашої країни час Харківський зоопарк продовжує дарувати позитивні емоції маленьким і дорослим відвідувачам. Незважаючи на всі виклики часу, Харківському зоопарку вдається залишатися найкращим. Потрапивши сюди сьогодні, відчуваєш ніби опиняєшся в другому світі. Це світ прекрасного, який відволікає від сьогодення, надихає і дає силу жити далі.

Харківський метрополітен

Харківський метрополітен – мрія, що стала реальністю. Ідея будівництва метро виникла ще у 20-х роках минулого століття, проте реалізувати її вдалося лише у 1975 році. До створення долучилися не лише фахівці, але і студенти.  Інженери та будівельники зіткнулися з великими складнощами, адже місто має непросту ґрунтову структуру. Тунелі прокладалися під річками, густонаселеними районами та магістралями. Кожна ділянка роботи мала свої особливості. Для восьми перших станцій було використано 31000 кубометрів граніту та мармуру. 

Харківський метрополітен має унікальний метроміст, що з’явився у 1984 році на Салтівській лінії між станціями “Академіка Барабашова” та “Київська”. Ця дивовижна архітектурна дугоподібна споруда довжиною 980 метрів не має вікон, щоб не порушувати вентиляцію тунелів. Він був збудований для зручності пасажирів.

Метро Харкова – це не лише транспортний майданчик, а й культурна скарбниця. Однією з найгарніших станцій метро в Україні є “Київська”. На ній можна побачити особливі світильники,  склепіння та неймовірні барельєфи, присвячені пам’яткам про Київ. При будівництві станції були виявлені артефакти, вік яких сягає 50 тисяч років, серед яких  кістки шерстистого носорога, зубра та мамонта.

Станція “Академіка Барабашова” присвячена тематиці космосу та вражає своєю красою. Величезні екстравагантні люстри разом з блакитними стінами виглядають наче льодовий замок. Харківський метрополітен – це неймовірний світ підземелля, який зберігає в собі цікаву історію.

 Цей унікальний об’єкт не тільки допомагає жителям міста та гостям швидко пересуватися, але й приносить радість та захоплення від своєї архітектурної краси та художніх декорацій. З самого початку повномасштабного вторгнення Харківський метрополітен рятував життя тисячам мешканців 

рятував життя тисячам мешканців міста. 24 лютого 2022 він перетворився на  наймасштабніше укриття. Світлини харківського метро облетіли весь світ. Харківська підземка функціонувала в режимі укриття 89 днів війни. Коли нагорі все здригалося від вибухів, містяни старалися відволіктися від війни, ставали глядачами і учасниками концертів та майстер-класів. Під час одного з таких заходів на ст. «Історичний музей» харківський художник Микола Коломієць помітив, що у метро дуже багато дітей. У нього виникла ідея зібрати охочих до малювання дітлахів. Протягом двох тижнів юні художники розмірковували на тему сучасних супергероїв, малювали, вирізали, фарбували. Так на станції з'явилися чотири монументальні скульптури Воїна, Медика, Волонтера і Матері з Дітьми.Проєкт про супергероїв сучасності – це акт подяки всім, хто тримається і обороняє Україну. Ці малюнки знаходяться на станції і тепер, нагадуючи про ті складні дні

Цікаво почитати:

 

Голосний Василь. Харківське метро: 89 днів роботи в режимі укриття [фотохроніка війни] // Укрінформ: українське національне інформаційне агентство. - Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3491169-harkivske-metro-89-dniv-roboti-v-rezimi-ukritta.html. - Назва з екрана.

Байрачна Юлія. Без перерв на тривоги: як працює метрошкола у Харкові // Укрінформ: українське національне інформаційне агентство. - Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3839172-bez-pererv-na-trivogi-ak-pracue-metroskola-u-harkovi.html. - Назва з екрана.

Офіційний сайт КП «Харківський метрополітен». - Режим доступу : https://www.metro.kharkiv.ua/news/. - Назва з екрана.

 

Пам'ятник Незалежності «Україна, що летить»

Центр Харкова. Історичне місце. Площа, яка носить назву «Майдан Конституції» - ровесниця міста. Ще з 17 століття майдан відігравав стратегічну роль. На ньому проводилися ярмарки та театральні вистави. Майдан Конституції змінився до невпізнання 2012 року, коли сіру площу, обтяжену безліччю атавізмів радянської епохи, перетворили на затишне місце і встановили пам’ятник «Україна, що летить».

Вперше рішення про спорудження пам’ятника на честь проголошення української свободи в Харкові було прийнято лише напередодні святкування її десятої річниці. Проєкт був доручений скульпторові Олександру Рідному.  Це була шістнадцятиметрова  бронзова колона з соколом волі на вершині й дівчинкою з піднятими до нього руками у підніжжя, моделлю для якої послужила Дарина Стрілець, перша харківська дитина, що народилася в незалежній Україні.

Відкриття пам’ятника відбулося 24 серпня 2001 року на Павлівській площі.

27 квітня 2011 року вдруге оголосили  конкурс на кращий ескізний проєкт пам'ятника Незалежності на майдані Конституції. Усього в конкурсі взяли участь 10 проєктів дев'яти команд скульпторів. Через 2 місяці журі визначило переможців конкурсу. Композиція «Україна, що летить» – це спільна робота Анни Іванової та Олександра Рідного, того самого скульптора, що проєктував монумент до десятиріччя  незалежності

Архітектура

Пам’ятник «Україна що летить» являє собою восьмиметровий п’єдестал в оздобленні сірого граніту. Центром композиції є фігура давньогрецької богині перемоги Ніки висотою п’ять метрів з лавровим вінком переможця в лівій руці й українським прапором – в правій. Лавровим вінком у Греції вінчали переможців змагань або воїнів. Авторам скульптури хотілося бачити свою державу саме в такому амплуа: переможницею, що летить над ворогами. Церемонія відкриття відбулася 22 серпня 2012 року напередодні 21-ї річниці Незалежності держави та Дня міста.

У своєму швидкому бігу по небу Ніка  торкається квітучої української землі, яка представлена згідно з художнім задумом у вигляді квітучої кулі (діаметр два метри) під ногами богині. Фігура переможниці у витонченому вбранні з крилами за спиною та українська земля під її ногами виконані з бронзи. Контраст строгості кам'яних форм і витонченості жіночої скульптури напрочуд поєднуються один з одним, що яскраво дає оцінити талановитість авторів цієї композиції. На постаменті напис «Слава Україні!»

"Саржин Яр"

Одним з найулюбленіших місць відпочинку харків'ян уже багато років є Саржин Яр. Влітку тут можна сховатися від спеки у затінку гіллястих дерев і перепочити під звуки дзвінкого струмка, а взимку – споглядати дивовижні снігові пейзажі. Пальму першості з відвідування тримає джерело. І не дивно, адже у ньому струмує найчистіша в місті джерельна вода. Це улюблене місце відпочинку харків'ян обросло безліччю легенд.  

Свою історію Саржин яр починає з XVIII століття як невелика слобідка обер-камермейстра Скрипова. Перша документальна згадка про нього сягає 1788 року, саме тоді він був нанесенийна карту і називався хутір Саржин. Назва хутора походить від назви річки Саржинка, що протікала від сучасного селища Жуковського. Джерело Саржиного Яру є гідрологічним пам'ятником природи. Харків'яни завжди приходили сюди, щоб набрати чистої та корисної води. У 1960 році з'являється бетонний павільйон у вигляді зірки. Проєкт цієї споруди був розроблений архітектором В.Васильєвим і став одним із головних символів Саржиного Яру. 

Під час комплексного благоустрою та реконструкції джерела у 2010 році бетонний купол було відновлено, а сам Саржин Яр перетворився на сучасний парк. На затишних алеях розміщені зручні та красиві лавочки, уздовж струмка встановлені містки, реконструйовані бювети з водою, замінено освітлення, споруджено невеликий ставок для качок, прочищені озера. Ще одним символом Саржиного Яру по праву можна назвати храм на честь ікони Пресвятої Богородиці, що  був зведений під час реконструкції.

Саржин Яр надихає художників на написання картин, поетів на створення віршів, музикантів – до написання музики, а простих людей на життя у всіх його яскравих проявах.

Засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін

 

Це була унікальна та багатогранна особистість. Історія життя цієї людини гідна захоплюючих книг та кінофільмів. Каразін Василь Назарович- український вчений, винахідник, громадський діяч був нащадком стародавнього шляхетного роду, який мав свій герб ще з 1627 року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід Василя Назаровича) — архієпископ міста Софії. 

Народився Василь 30 січня 1773 в с. Кручик на Слобожанщині (тепер Харківська область). Батько,  походив з грецького роду Караджі, мати — з козацької родини Ковалевських. До 10 років Василь навчався в маєтку батька, родина переїхала до Вільшани, де в будинку вітчима він часто зустрічався з Григорієм Сковородою. До 17 років він навчався в приватних пансіонах Кременчука та Харкова. 

Головною заслугою Василя Назаровича, безумовно, є відкриття Харківського університету – першого в Україні. Він на цілих 5 років випередив Берлінський університет Фрідріха Вільгельма. Відкриття цього навчального закладу поклало край провінційній історії Харкова, автоматично перевівши місто з розряду малоросійської глушині в категорію "культурний центр". Каразіну вдалося зробити практично неймовірне: він переконав і уряд, і харківську аристократію (і, що важливо, купецтво) у необхідності відкриття університету саме у Харкові. Більше того, харків'яни зібрали для цієї шляхетної справи астрономічну на той час суму – 400 тисяч рублів.

З 1803 року Василь Каразін разом із однодумцями з головою поринув у практичну реалізацію своєї давньої мрії створення бібліотеки. Він особисто займався всім: шукав та запрошував професорів, підбирав будівлі, закуповував книги. Василь Назарович збирав серед столичної інтелігенції пожертвування літературою до бібліотечного фонду Харківського університету, а дещо придбав готівкою. 

В результаті він зібрав і перевіз до Харкова 3000 цінних книг, які стали основою для університетської бібліотеки. Василь Назарович заклав свій маєток.

Василь Назарович, крім університету, відкрив Філотехнічне товариство, яке так багато зробило для розвитку науки, техніки та промисловості в Україні.

Він був великим лібералом і у власному маєтку в с. Кручик провів численні реформи, намагаючись своєму прикладі продемонструвати рентабельність вільної селянської праці, прогресивність народовладдя, користь вільнодумства. За свої сміливі міркування та вчинки Каразін не раз був у немилості у можновладців, перебував у опалі та навіть сидів у в'язниці.

Історична пам'ять про Василя Каразіна.

Пам'ятник Василю Назаровичу Каразіну у нашому місті  звели коштом, зібраним городянами. Його автором став італійський скульптор Андреотті. Монумент був встановлений до сторіччя відкриття університету в 1905 Згодом пам'ятник змінював своє місце цілих 5 разів. Меморіальні дошки Василю Назаровичу Каразіну встановлено у Харкові та в його рідному селі Кручик. Ім’я В. Н. Каразіна носять вулиці в Харкові, Дніпрі і Миколаєві, а також площа і вулиця в Богодухові. Його іменем названий один з астероїдів головного поясу.

З 1999 року ім’я В. Н. Каразіна присвоєно Харківському національному університету. Його ім’ям ще в ХІХ столітті були названо стипендії, університет оголошував медальні теми, пов’язані з життям та діяльністю Василя Назаровича. На його честь проводять конференції, йому присвячено понад тисячу книг та статей.