Будинок Сурукчі: харківська перлина на межі зникнення

У центрі Харкова, на вулиці Садова, 7 розташований компактний одноповерховий маєток, повз який легко пройти мимо. А дарма. Це не просто стара будівля, а колишнє серце культурного життя міста, де рятували світові голоси та творилася історія медицини.

Степан Сурукчі — «батько» української оториноларингології (простіше кажучи — видатний лор-лікар). Стажувався в Німеччині, звідки привіз передові методики лікування, безкоштовно приймав бідних пацієнтів у Червоному Хресті, а у 1922 році заснував та очолив першу профільну кафедру в Харківському медінституті.

Саму садибу, зведену наприкінці XIX століття (імовірно, за проєктом архітектора В. Величка або О. Бекетова), професор придбав близько 1903 року. Будівля поєднала в собі елементи неоренесансу та модерну: витончений портик із тосканськими колонами, декоративний купол, терасу-ротонду з мармуровими фонтанами у дворі та фігурку ангела на даху, що символізував професію лікаря.

На початку XX століття садиба перетворилася на головний культурний хаб міста. Головна легенда дому: Саме тут Степан Сурукчі повернув голос легендарному басу Федору Шаляпіну, якого не могли вилікувати європейські світила. На радощах співак став близьким другом родини. Приїжджаючи до Харкова, він гостював у цьому домі та співав для гостей.

Крім Шаляпіна, на цих «домашніх посиденьках» збиралися видатні лікарі та харківська інтелігенція. Паралельно дім слугував приватним стаціонаром: професор часто залишав важких пацієнтів у себе під наглядом після операцій.

Після революції 1917 року садибу націоналізували. Щоправда, радянська влада виділила Сурукчі квартиру в центрі «для покращення умов наукової роботи». У самій же садибі відкрили дитячий садок, а пізніше — бухгалтерію управління освіти. За радянські часи будівлю жодного разу капітально не ремонтували, і вона почала тихо руйнуватися.

Хоча у 1980 році маєток визнали пам'яткою архітектури, у 2000-х його повністю закинули. Почалися роки занепаду: вибиті вікна, купа сміття та руйнація.

У 2013 році, коли над будинком нависла загроза знесення, харківські активісти, митці та студенти влаштували справжній культурний бунт: проводили під стінами перформанси, концерти та виставки. Будівлю відстояли. Згодом її викупив забудовник із зобов'язанням реставрувати та вписати в ансамбль нового житлового комплексу.

Проте процес затягнувся, а у 2022 році в плани втрутилася повномасштабна війна.

Сьогодні цей унікальний острівець старого Харкова знову опинився у підвішеному стані — тепер уже під загрозою російських обстрілів. Залишається сподіватися, що будівля вистоїть, дочекається перемоги і врешті отримає нове життя як музей чи сучасний культурний простір.