Будинок Аладьїна

 

Харків багатий на унікальні архітектурні споруди біля яких хочеться зупинитися, щоб вивчати їхню нестандартність і красу. Будинок Аладьїна приковує до себе погляд не тільки завдяки своєму розташуванню біля пам'ятника Кобзарю, але й завдяки неповторному фасаду, будучи  одним з найпопулярніших будівель міста. До наших днів будівля збереглася практично без змін. 

Будинок з'явився на вулиці Сумській в 1912 році та  побудований за кресленнями архітектора Ю. Цауне. Власниками будинку були купці Аладьїни. Вони володіли ним кілька поколінь.  Адже ця будівля мала стати затишним родинним гніздом заможної харківської фамілії, а також прибудковим будинком. 

Триповерхову будівлю з мансардою виконано в стилі ампір з поєднанням неокласики і еклектики. Досі вражає тонкість деяких деталей будинку. Білосніжний фасад надає легкості і розкоші. Будівлю прикрашають колони. Немов ноги атлантів, вони тримають на собі споруду. А ось балкони обплітає кована огорожа. На парапеті гордо стоять не одне століття 4  античні фігури. Це надає будівлі особливого шику і загадковості. Під карнизом була балюстрада, на даху — солярій із вежею, де розташовувалося літнє кафе. Будинком можна милуватися годинами, настільки тут багато дивовижних деталей, як великих, так і маленьких

Будинок Аладьїна має статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення. 

2015 року на честь архітектора Юлія Цауне на будинку відкрилася меморіальна дошка. Варто відшукати свою «родзинку» будинку Аладьїна. Тому обов'язково відвідайте цю харківську пам'ятку.

  

Будинок з химерами

 

У нашому місті є старі будинки, оповиті таємницею. Дивлячись на них, ви можете придумати незвичну історію про події, що відбувалися в їхніх стінах, про їхніх мешканців. Одна будівля в центрі міста надихає на такі фантазії. Їй понад 100 років і вона розташована на вулиці Чернишевській, 79. Вона називається "Будинок з химерами". Ось її історія.  У 1900 році Володимир Покровський, який був на той час головним архітектором Харківської єпархії, почав проєктування цієї будівлі як приміщення для жіночої гімназії, зокрема й заради своїх молодших сестер, що навчалися. Незвичайний будинок зводився у 1912-1914 роках. Його творцями стали архітектори Володимир Покровський та Петро Величко.

Це чудова споруда створена у стилі «модерн» із готичними елементами. Для кінця XIX - початку XX цей стиль характерний як у міській архітектурі, так і в архітектурі Європи загалом. Модерн від інших стилів відрізняє відмову від класичних ліній та кутів та додавання більш декоративних ліній та елементів – неоготики, необароко. Також у модерні використовують нові матеріали – метал, бетон, скло, залізобетон, за рахунок чого підвищується поверховість будівель, збільшується масштаб арок та вікон – візуально будівлі стають більш просторими.

Пряникові будинки

 

У нашому місті багато будинків, які за красиве яскраве оздоблення називають пряниковими будинками.  Один з таких розташований на вулиці Максиміліанівській, 11. 

Це один з найкрасивіших особняків у місті. Свою «солодку» назву ця садиба отримала через зефірне рожево-біле забарвлення. Будівля була побудована в 1899 році видатним архітектором Олексієм Бекетовим. Садиба виконана в готичному стилі з вежами, ліпниною і відкритими терасами. Зовнішній вигляд будинку зберігся практично незмінним, крім башточки, яка була демонтована. Спочатку особняк належав дворянину, професору та орнітологу Миколі Сомову. На першому поверсі були кімнати для здачі в оренду, а на другому – житло самого господаря. Уже понад 70 років тут розташовується Харківське медичне товариство. 

Ще один із пряникових будинків знаходиться на розі вулиці Сковороди та Театрального скверу під №19. Він відрізняється витонченим мереживним декором на фасаді. Будинок побудований за проєктом знаменитого харківського архітектора О. Гінзбурга в 1907 році. Витончена ліпнина фасаду поєднується з таким же багатим оздобленням усередині. Тут сходові прольоти прикрашені медальйонами з жіночими головами, перила – квітковими орнаментами, як і балкони, сходові марші та балконні огородження прикрашені кованими решітками, а кожна сходинка була розрахована індивідуально. Прикро, що таке вишукане оздоблення руйнується.

Вокзал "Харків-Пасажирський"

 Де знаходиться цей вокзал знає практично кожен харків’янин, не говорячи вже про гостей міста,

які часто приїжджають до Харкова і перше, що бачать, – це велична будівля вокзалу, прикрашена архітектурним ліпленням та монументальними скульптурними композиціями. 

Важко повірити, але ще 200 років тому це місце було просто невеликою станцією на болотах. Територія сучасного вокзалу та привокзальна площа були на той час болотистою місцевістю, це топке місце у давнину називали Архієрейська левада.

Курсько-Харківсько-Азовська залізниця з’явилася у 60-х ХІХ ст., саме в цей час залізничні колії були прокладені через Харків. 

Першу будівлю харківського вокзалу за проєктом легендарного архітектора Костянтина Тона 

 побудували вручну у 1869 році. У травні 1869 року відбулася історично важлива подія – на вокзал до Харкова прибув перший залізничний потяг, а вже за три місяці поїзди почали курсувати регулярно.

Під час Другої світової війни приміщення вокзалу було зруйновано практично дощенту. Непошкодженим збереглося лише південне крило, але вокзал не зупиняв свою роботу. Усі його магістралі та комунікації швидко відбудували.   У післявоєнний період також було проведено повну реконструкцію будівель вокзалу, збудовано нові станції.

Сьогодні вокзал у Харкові — одна з найкрасивіших споруд міст. Десять кам’яних колон підтримують портики, прикрашені ліпниною, бронзовим литтям, скульптурними групами.

Наймолодшою визначною пам’яткою вокзалу є площа, її створили на рубежі століть. Раніше тут паркувалися таксисти. Сьогодні тут клумби, алеї зі зручними лавками та фонтани. Вокзал «Харків — Пасажирський» – це не лише великий залізничний вузол, а й чудова пам’ятка архітектури. 

Коли сталося повномасштабне вторгнення росії,  наш вокзал евакуював тисячі людей, ні на мить не припиняючи свою роботу. 

Палац одруження - перлина архітектури

Одне з найромантичніших місць Харкова – центральний Палац одруження. Його зовнішній вигляд найкращим чином підходить для такого свята, як весілля. Будівля також є архітектурною пам'яткою міста, яка була  побудована на вулиці Сумській в 1913 році. Провідний архітектор – А. Горохов. Тоді ця територія була на околиці Харкова. Тут в основному будували свої резиденції знатні городяни. Так зробив і власник харківської друкарні А. Юзефович. В архітектурі особняка поєдналися відразу кілька популярних у той час стилів. В основному використовувався стиль ампір з елементами еклектики. Будинок виглядав по-королівськи. Білосніжні колони немов атланти утримували на собі баневий звід. Ліпнина і пілястри надавали фасаду легкості. Античні

скульптури доповнювали образ. Це був не просто будинок, а храм Афродіти. Навколо будинку був зведений масивний металевий паркан. Вхід у палац охороняли 4 мармурових леви. Юзефович прожив зі своєю сім'єю тут аж до революції. Пізніше скульптури левів демонтували. А в стінах будівлі розташувалося Товариство старих більшовиків. По завершенні Другої світової війни вілла була віддана під Палац піонерів. Шлюби тут стали реєструвати тільки з 1963 року. А не так давно була виконана реконструкція Палацу одруження. Був відновлений не тільки зовнішній вигляд палацу. Всередині все відливає золотом. В оздобленні переважають ніжні пастельні тони. Кращого місця для створення нової сім'ї не знайти в усьому Харкові!

Перший книжковий супермаркет

Початок вулиці Полтавський шлях, раніше Катеринославської, привертає увагу яскраво-зеленим будинком по непарному боці. (зараз вул. Полтавський шлях, 1) За стінами такої помітної будівлі ховається неординарна історія її існування, де були і будинок божевільних, і госпіталь, і магазин зброї.. Мало кому відомий факт, що саме у цьому чудовому особняку колись був перший на території України книжковий супермаркет.

В останній чверті XVIII століття земельна ділянка, обмежена Полтавським шляхом, вулицею Конторської та набережною річки Лопань праворуч, була віддана Наказу громадського піклування, до функцій якого входили й питання охорони здоров'я.

Вже з 1812 року, коли Катеринославська починає розширюватися і тут селяться чиновники, було вирішено знайти «придатніше місце» для таких установ. На цьому місці 1879 р. архітектор А. Томпсон на замовлення гірського інженера П. Іванова зводить  прибутковий будинок. На момент початку будівництва на місці майбутньої будівлі вже розміщувався магазин зброї

Після будівництва будинку, де перший поверх, як правило, віддавався під магазини, тут відкрився магазин паперу «Модерн», який відкрив відомий того часу видавець Олексій Суворін. 

Реклама того часу дає нам підстави судити, що харківський магазин Суворіна був своєрідним книжковим супермаркетом, де можна було придбати абсолютно все:  книжки з усіх галузей знань, підручники, атласи, глобуси та карти.

Численних покупців з Харкова та південних губерній приваблювали не лише найбільшим асортиментом, а й тим, що магазин щотижня поповнювався новими книгами, а також системою знижок для студентів, книготорговців, бібліотекарів та громадських установ.

Вже за радянських часів в будівлі довго розміщувався кінотеатр. 

У будинку на першому поверсі були магазини, на другому - прибуткові квартири, на третьому - кімнати в оренду. Мармурові сходи під'їзду — частина, що найбільше запам'ятовується, з збереженого інтер'єру будівлі. Стеля в під'їзді також чудова.

Останньою установою, що знаходилася в будівлі, був Заочний машинобудівний коледж, що з'їхав звідси 2006 року. З того часу будівля, що належить ХНЕУ, стоїть без опалення та стрімко руйнується. 27 серпня 2022 року по Павлівській площі, в 350 метрах від будівлі, був заданий російський ракетний удар, відразу після нього перекриття в будівлі обвалилися – через занедбаний стан будинку вони не витримали вібрації від вибухової хвилі. Наприкінці 2023 р. були виконані деякі протиаварійні консерваційні роботи. Сподіваємось "Зелений будинок" як іще його називають у Харкові, буде врятовано.

Кулінарні тренди Харкова

Трипіччя

У місті не так багато кав'ярень в українському стилі. Тому ресторан «Трипіччя» став справжнісіньким відкриттям. Його заснували хлопці-волонтери. Сама назва – «Трипіччя» – означає «три печі», а ще це відсилання до Трипільської культури.

Фішка закладу – відсутність конкретного меню. Хлопці готують певний набір страв на день. Що є на кухні за фактом – те й дістається гостям. Це дуже цікаво. «Трипіччя» відкрився у вересні 2022 року,  основна концепція закладу — це поєднання українських традиційних страв із сучасною інтерпретацією. Заклад стилізовано під українську традиційну хату. Інтер’єр прикрашено рушниками, атласними стрічками, гіллям. Стіни оббито льоном, столи у ресторані мають різьблені ніжки. Музичний супровід - українські пісні. Ці всі деталі створюють незабутню домашню атмосферу, наче прийшов у гості до рідних у село. «Трипіччя» — цікавий харківський ресторан із сучасною українською кухнею, який варто відвідати. Адреса: вул. Різдвяна, 10.

Франик

Харків. Місто, що пройшло через вогонь і воду. Місто, де життя б'є ключем, незважаючи на рани. І одним із символів цієї стійкості стало кафе "Франик", яке відкрилося на майдані Свободи ще на початку війни.

Тут можна не лише випити кави з видом на центр міста, а й скуштувати сніданки, що подаються протягом цілого дня.

В ніч на 31 грудня 2023 р. по закладу "Франик" на майдані Свободи влучив російський безпілотник. Заклад було зруйновано. Здавалося, історія цього затишного містечка закінчена. Але ні! Немов птах Фенікс, кафе повстало з попелу, знову відчинивши свої двері перед відвідувачами в березні 2024 року.

“Ще вчора ми усі разом насолоджувалися життям, а сьогодні розгрібаємо наслідки від ракетної атаки ворога. Але, як би він не хотів, ми не збираємося здаватися. Маємо ціль і плани на наступний рік — відбудувати наш улюблений затишний Франик. Знайте, вони можуть зламати стіни, але наш дух — ніколи”, – повідомиив заклад на своїй сторінці в Instagram.

Так само від російських обстрілів  постраждала кав’ярня

 "Пакуфуда" . Це перша кав'ярня-клуб настільних ігор в Харкові, де 350 відкритих настолок

на будь-який смак. Якщо вам сподобалась гра – її можна придбати у  крамниці Pakufuda Store, або взяти в оренду. А в кав'ярні – завжди смачна кава та випічка, аби приємно провести час за грою чи просто так.

Бар-ресторан «Bunker» відкрився під час війни, у серпні 2022 року. Чому це місце є безпечним? «Bunker» є пунктом незламності, тобто  закладу не страшні вимкнення світла, а також ще одною перевагою у наші часи є розташування на цокольному поверсі.

 Буфет «Good Time»

Неповторна історія відомої мережі харківських піцерій  розпочалася в 1994 році, тож більшість підприємств цієї компанії працюють уже понад 20 років. Сьогодні компанія налічує 10 сучасних фудбарів, що є улюбленими місцями відпочинку студентів і сімейних пар, а  піца вже давно і надійно завоювала серця харків’ян. Назва «Буфет» була обрана шляхом голосування. Перший заклад відкрили у 2001 році, а на   сьогодні в мережі —17 піцерій. У меню представлені піци для гурманів та тих, хто стежить за фігурою, а також різноманітні салати і десерти.

І вже з’явилася нова традиція.  Перше,  що мріють зробити в Харкові мешканці міста, які повертаються додому з евакуації, — це зайти в «Буфет» і скуштувати піцу

Цікаво почитати:

Ресторан Трипіччя - українська кухня Харків: https://kharkovblog.info/ua/food/tripichchya/

 Киці та кава: кафе з котами та кавою в центрі Харкова  https://kharkovblog.info/ua/food/cats-and-coffee/

Кав'ярня ЛяТюШо у Харкові: кава та сувеніри: https://kharkovblog.info/ua/food/lyatyusho/

Pakufuda [сторінка Instagram]. - Режим доступу : https://www.instagram.com/pakufuda/?locale=sl&hl=en. 

Franyk.kharkiv. Кафе - пекарня «Франик» [сторінка Instagram]. - Режим доступу : https://www.instagram.com/franyk.kharkiv/

 

Життя триває, і навіть у найтемніші часи є місце для світла, смачної їжі та красивих фотографій.